До ранкової філіжанки кави: Коханий, спиш? А як без нас Париж?

Коханий, спиш?

А як без нас Париж?
Ранкова кава, свіжі круасани?
На світі стільки див і дивовиж,
Що й наших двох життів на все не стане.
Я згодна на щось менше, ніж усе.
Наприклад, на Монмартр о шостій ранку.
Бонжур!.. ти щось бурмочеш… кес-ке-се?
Я допиваю кави філіжанку.
Арабіки бентежний аромат,
Такий міцний, що й мертвого розбудить.
А ти все спиш? То як же наш Монмартр?
Без нас йому, напевно, сумно буде.
Мовчиш. Ну, ну.

А я тобі кажу,
Що навіть сон, коханий, має межі.
От зараз все покину й побіжу
Шукати, де ті ейфелеві вежі…

Коментарі

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно! "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!" Л. Костенко

Докладніше

Хочется легкого, светлого, нежного, раннего, хрупкого и пустопорожнего

Это - строки замечательного и гениального человека - Эльдара Рязанова. Всегда с удовольствием сморю его фильмы и радуюсь, что Бог наградил человека такими талантами. Именно талантами, потому что Рязанов - многолик и необыкновенен. Его книги -это откровение, его фильмы - удивление, а стихи - мои струнки души. Хочется легкого, светлого, нежного, Раннего, хрупкого и пустопорожнего, И безрассудного, и безмятежного, Напрочь забытого и невозможного. Хочется рухнуть в траву непомятую, В небо уставить глаза завидущие, И окунуться в цветочные запахи, И без конца обожать все живущее. Хочется видеть изгиб и течение Синей реки средь курчавых кустарников, Впитывать кожею солнца свечение, В воду бросаться с мостков без купальников. Хочется милой наивной мелодии, Воздух глотать, словно ягоды спелые, Чтоб сумасбродно душа колобродила И чтобы сердце неслось ошалелое. Хочется встретиться с тем, что утрачено, Хоть на мгновенье упасть в это дальнее... Только за все, что промчалось, заплачено...

Докладніше

Кава для панянок від Катерини

Шукати в цьому блозі