З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину. За ногу вхопить вітер дим, А сніг і дим завіє, щ е й білим язиком твердим Прилиже дим, як вміє. Хвоста розпушить курці сніг і пожене за вітром, Останні яблучка із ніг з іб’є із віт над світом. До айстр останніх припаде г убами сніговими І тихо їм щось доведе, і забіліє з ними… Під самим садом обрій ліг н а сіру павутину… Вже неминуче буде сніг з хвилини на хвилину… Микола Вінграновський
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...