Кава для панянок від Катерини

Жінко, тобі уже "за": За "надцять", за сорок, за полудень... А в серці така ще весна, Так, начебто сонце у голову! І цвіт той затьмарює світ, І думи, як бджоли рояться, І вітер скуйовджує слід Рокам, з порахованим щастям... Хмелієш від квіту душі, А та розбуялась нівроку, І сріблом відбились дощі В давно неціловану косу. Жінко, тобі уже "за"... А ти би цвісти ще хотіла... Та, знаєте, певно, душа Таки не старіє... лиш тіло... © Оксана КУЗІВ "Таки не старіє душа... "

Художниця -  Старовойтова Н.В. Осінь – час, коли сумно стає без причини, Коли врода і щем ось стоять на одній площині, Коли ще без дощу, та душа вже та ки замастилась, Коли вітер у очі лукавить і свище: «люблю-ю-ю!». Осінь – час, коли пахне полинно багаття, Коли поле-сіряк не ховає свою наготу, Коли пташка не будить, як скорше, тебе на світанні, Коли пальці холодні зривають калину в садку. Осінь – час, коли біль закрадається в груди, Коли ніч на коні і уже не змагається з днем, Коли душу примерзлу ховають у одяг люди. Осінь – час для очей, а для серця – незримий щем… © Оксана КУЗІВ