Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з грудня 30, 2018

В минуле вже не відчинити двері... Та щоріздва нагадують зірки той татів слід і мамину вечерю...

От-от Різдво...А сумно на душі... Зринають в пам'яті загублені у часі Ті давні дні,що сніг припорошив, Та слід на нім залИшився ще й досі... Це татів слід,що сіно ніс у дім, За звичаєм - на стіл,як і годиться. Щербатий місяць підглядав за ним, Розвісивши світильники-зірниці. Поскрипував різдвяний морозець. Світилась хата в паморозі вікон. КлубАми дихав в небо коминець. Скрадалась ніч,зіщуливши повіки. А в хаті мама поралась в той час. Вгинався стіл і пахло пампухами. В кутку - ялинка в сяянні прикрас. І чути десь вертеп з колядниками. З тих пір, здається, пронеслИсь віки!... В минуле вже не відчинити двері... Та щоріздва нагадують зірки Той татів слід і мамину вечерю. Валентина Матвіїв