Кава для панянок від Катерини

Весна не знала, що іде війна... Та й звідки знати їй, вона ж ВЕСНА. У неї свій одвічний календар, Одержаний від Сонця щедрий дар: Із вирію покликать журавлів, Щоб не цурались рідної землі. Збудить зернятко й сонний корінець, Прикрити листом кожен пагінець. Веселі фарби сипать навкруги. Квітчати квітом і сади, й луги. Щоб все навкруг буяло і цвіло, Щоб розквітало, квітло, ожило. Весна не знала, що іде в біду... Їй доведеться поросль молоду Ростити так, щоб лікувати рани, Що на землі залишили тирани. Вона не знала, що іде у біль... Що на полях гнилу болотну цвіль Корінням доведеться обкрутити Щоб не бур'ян там проростав, а квіти. Весна не знала... Просто йшла в свій час. Несла вона не тільки цвіт до нас. Несла надію, віру, сподівання, Що Всесвіт чує наші побажання. І буде Перемога! І ВЕСНА Світ обдарує милістю сповна. Та тільки радість полинова буде. Ніхто цей довгий лютий не забуде. Лідія Мищ енко