Коханий, спиш? А як без нас Париж? Ранкова кава, свіжі круасани? На світі стільки див і дивовиж, Що й наших двох життів на все не стане. Я згодна на щось менше, ніж усе. Наприклад, на Монмартр о шостій ранку. Бонжур!.. ти щось бурмочеш… кес-ке-се? Я допиваю кави філіжанку. Арабіки бентежний аромат, Такий міцний, що й мертвого розбудить. А ти все спиш? То як же наш Монмартр? Без нас йому, напевно, сумно буде. Мовчиш. Ну, ну. А я тобі кажу, Що навіть сон, коханий, має межі. От зараз все покину й побіжу Шукати, де ті ейфелеві вежі… © Мар'яна Савка
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...