Маленький полив"яний глечик для води стояв на столі. У кутку кімнати на ліжку був хворий, який мучився спрагою. "Пити! Пити ... " - щохвилини просив він. Але родичі пішли у справах, залишивши його одного. Благання хворого було таке жалібне, що навіть глечик не витримав. Він переповнився жалем і, докладаючи неймовірних зусиль, підкотився до ліжка хворого, зупинившись біля самої його руки. Хворий розплющив очі, погляд його впав на глечик. Від цього видовища він здивувався і йому нібито полегшало. Зібравши всі свої сили, хворий підняв глечик і притиснув його до гарячих від жару губ, але тільки тут зрозумів, що глечик порожній! Останні сили хворий витратив на те, щоб жбурнути глечик у стіну. Той розлетівся на шматки глини. Порада. Не будьте схожими на хворого - не перетворюйте у шматки глини тих, хто прагне допомогти. Навіть якщо ці спроби марні, оцініть гідно їхні зусилля.
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...