Жінко, тобі уже "за": За "надцять", за сорок, за полудень... А в серці така ще весна, Так, начебто сонце у голову! І цвіт той затьмарює світ, І думи, як бджоли рояться, І вітер скуйовджує слід Рокам, з порахованим щастям... Хмелієш від квіту душі, А та розбуялась нівроку, І сріблом відбились дощі В давно неціловану косу. Жінко, тобі уже "за"... А ти би цвісти ще хотіла... Та, знаєте, певно, душа Таки не старіє... лиш тіло... © Оксана КУЗІВ "Таки не старіє душа... "
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...