Перейти до основного вмісту

Публікації

Весна не знала, що іде війна...

Весна не знала, що іде війна... Та й звідки знати їй, вона ж ВЕСНА. У неї свій одвічний календар, Одержаний від Сонця щедрий дар: Із вирію покликать журавлів, Щоб не цурались рідної землі. Збудить зернятко й сонний корінець, Прикрити листом кожен пагінець. Веселі фарби сипать навкруги. Квітчати квітом і сади, й луги. Щоб все навкруг буяло і цвіло, Щоб розквітало, квітло, ожило. Весна не знала, що іде в біду... Їй доведеться поросль молоду Ростити так, щоб лікувати рани, Що на землі залишили тирани. Вона не знала, що іде у біль... Що на полях гнилу болотну цвіль Корінням доведеться обкрутити Щоб не бур'ян там проростав, а квіти. Весна не знала... Просто йшла в свій час. Несла вона не тільки цвіт до нас. Несла надію, віру, сподівання, Що Всесвіт чує наші побажання. І буде Перемога! І ВЕСНА Світ обдарує милістю сповна. Та тільки радість полинова буде. Ніхто цей довгий лютий не забуде. Лідія Мищ енко
Останні дописи

Прицокало, прибилось, притекло...

  Прицокало, прибилось, притекло, Припало, пригорнулось, причинилось, Заплакало і — никма утекло Чорняве полум’я з печальними очима. До телефону — він його не бачив. Хоч телефон — сюди-туди: нема! А ніч, а дощ, а град по ринвах скаче, І груша з грушами прибилась до вікна. Прицокало, прибилось, прилюбилось… Узяв у голову, чи, може, так — приснилось! Чорняве полум’я, чорняву ту завію Узяв у душу, як блакитний сон. А чути плач — то плаче телефон, Просунувши у ніч свою холодну шию. 1965,  Микола Вінграновський

Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину…  Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину.  За ногу вхопить вітер дим, А сніг і дим завіє, щ е й білим язиком твердим Прилиже дим, як вміє. Хвоста розпушить курці сніг і  пожене за вітром, Останні яблучка із ніг з іб’є із віт над світом. До айстр останніх припаде г убами сніговими І тихо їм щось доведе, і  забіліє з ними… Під самим садом обрій ліг н а сіру павутину… Вже неминуче буде сніг з  хвилини на хвилину… Микола Вінграновський

Осіння жінка, скільки в ній тепла...

  Осіння жінка, скільки в ній тепла. І скільки мудрості в очах, думках і діях. Її весна давно вже відцвіла. Попереду зима у сніговіях. Осіння жінка в шалі до колін. В картатому пальті із кашеміру. На пальчику в перстенику рубін, А навкруги повітря з еліксиру. Бо це вже осінь, це її пора. Усе вона посіяла й зібрала. Вже виросла шовковая трава, Уже вона й під вишнею зів'яла. А жінка йде, а вітер дме в лице. А кроки вже не ті, хода повільна. А осінь пише долю олівцем І тисне серденько сорочечка натільна. І погляд ловить фальш і пустоту. Раніше фальш вона не помічала. І бачить стежку в зими золоту - Такої теж вона ще не топтала. Осіння жінка. Скільки в ній життя. Історій про кохання, дружбу й зраду. Попереду все більше каяття. А сто гріхів - вони уже позаду. Г. Потопляк.

А вже осінь запросили на гостини?

  Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава. Вона кричить:  – Людино, підожди! О, підожди, людино, будь ласкава. Не всі, не всі, хоч ягідку облиш! Одна пташина так мене просила! Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш. І просто осінь щоб була красива. Ліна Костенко

Дай, Боже, пережити цю війну, не впасти духом, не зламатись...

  Гурт "Еней" (Польща) присвятив пісню "Біля тополі" українським військовим, які загинули за Україну... Дай, Боже, пережити цю війну, Не впасти духом, не зламатись. Дай, Боже, не пізнати чужину, У ріднім домі миру дочекатись. Дай, Боже, лиш надійне укриття, Від куль ворожих і ракет у небі. Дай, Боже, зберегти своє життя, Щоб іншим помагати у потребі. Дай, Боже, сили, витримки подай. І щоб зневіра потайки не кралась. Дай, Боже, захистити рідний край, Щоб наші діти жити тут зостались. Дай, Боже, світлої надії на добро, І на Твою одвічну справедливість. Прийде кінець, розвіється все зло І зійде на Вкраїну Божа милість. Наталія Кішовар (Черній)

Коли ти почнеш фарбувати волосся...

Коли ти почнеш фарбувати волосся для того, щоб просто не бути сивою тоді я спитаю «скажи чи вдалося поруч зі мною стати щасливою» коли ти почнеш розбавляти мартіні для того, щоб просто не бути п’яною тоді я спитаю тебЕ на коліні «скажи чи була ти зі мною коханою» і нехай я ніколи не питиму пива і нехай я постійно вставатиму зрАна лиш би тільки почути твоє «я щаслива» лиш би тільки почути твоє «я кохана»... (с ) Dmytro Oryshkevych