Нічна Берегиня. Художник - Шупляк Олег. Летять роки, мов цвіту пелюстки, На зміну дню приходить надвечір'я... Мудрішають і мрії, і думки, Милішає, у спориші, подвір'я... Цвіте біленько в косах сивина, У голові барометр оселився, А тут ще клята бісова війна Марнує нерви й час, що залишився. Я Богу вдячна, що я ще живу, Збираю врожаї й слова у ві'рші... Топчу' стежину і на ній - траву, Шепочу: "Господи, аби не гірше". Мені себе не шкода і не жаль, Я за дітей Всевишнього благаю: "Пошли їм чисту й мирну синю даль, Вділи на долю хоч краєчок раю. Щоби зазнали щастя на землі І щоб любов постукала у серце... Щоб діточки родилися малі, Щоби достатком повнилось відерце... Дай миру, Боже, цій святій землі, Верни живим додому дітям тата, Всім матерям віддай живих синів, Що зараз обіймають автомата. Прости нас, милий Боже, за гріхи, Бо на землі святих давно немає, Пошли усім, хто сіє - колоски, Діждатись дай усім, хто десь чекає... Над людом зглянься, відведи біду,
Із бідою Паска ця, з гіркотою. Мішана з тривогою, із сльозою. А червоні крашанки в білій мисці - Діти ненароджені у колисці. Гірко плаче матінка в хаті-пустці, У руках зминаючи чорну хустку. Більше не спече вона паски сину, У бою нещадному він загинув. Не скуштують пасочки донька й внуки. Принесла ракета їм смерть у муках. Прилетіла клятая серед ночі... Гірким болем сповнені сині очі. В хаті залишилася самотою, У напівзруйнованій сиротою, І не пахне пасочка більше в домі. І не буде радості, свята в ньому. #ЛідіяМищенко