Перейти до основного вмісту

Боже, всім матерям віддай живих синів, що зараз обіймають автомата...

 

Нічна Берегиня. Художник - Шупляк Олег.


Летять роки, мов цвіту пелюстки,

На зміну дню приходить надвечір'я...
Мудрішають і мрії, і думки,
Милішає, у спориші, подвір'я...
Цвіте біленько в косах сивина,
У голові барометр оселився,
А тут ще клята бісова війна
Марнує нерви й час, що залишився.
Я Богу вдячна, що я ще живу,
Збираю врожаї й слова у ві'рші...
Топчу' стежину і на ній - траву,
Шепочу: "Господи, аби не гірше".
Мені себе не шкода і не жаль,
Я за дітей Всевишнього благаю:
"Пошли їм чисту й мирну синю даль,
Вділи на долю хоч краєчок раю.
Щоби зазнали щастя на землі
І щоб любов постукала у серце...
Щоб діточки родилися малі,
Щоби достатком повнилось відерце...
Дай миру, Боже, цій святій землі,
Верни живим додому дітям тата,
Всім матерям віддай живих синів,
Що зараз обіймають автомата.
Прости нас, милий Боже, за гріхи,
Бо на землі святих давно немає,
Пошли усім, хто сіє - колоски,
Діждатись дай усім, хто десь чекає...
Над людом зглянься, відведи біду,
Дай злагоди і розуму народу,
Дай плоду всім деревам у саду,
Пошли всім - хліб, і сіль, і чисту воду..."

(с) Людмила Муріна

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко

Хочется легкого, светлого, нежного, раннего, хрупкого и пустопорожнего

Это - строки замечательного и гениального человека  - Эльдара Рязанова. Всегда с удовольствием сморю его фильмы и радуюсь, что Бог наградил человека такими талантами. Именно талантами, потому что Рязанов - многолик и необыкновенен. Его книги -это откровение, его фильмы - удивление, а стихи - мои струнки души. Хочется легкого, светлого, нежного, Раннего, хрупкого и пустопорожнего, И безрассудного, и безмятежного, Напрочь забытого и невозможного. Хочется рухнуть в траву непомятую, В небо уставить глаза завидущие, И окунуться в цветочные запахи, И без конца обожать все живущее. Хочется видеть изгиб и течение Синей реки средь курчавых кустарников, Впитывать кожею солнца свечение, В воду бросаться с мостков без купальников. Хочется милой наивной мелодии, Воздух глотать, словно ягоды спелые, Чтоб сумасбродно душа колобродила И чтобы сердце неслось ошалелое. Хочется встретиться с тем, что утрачено, Хоть на мгновенье упасть в это дальнее... Только за все, что промчалось, заплачено...