Перейти до основного вмісту

Боже, всім матерям віддай живих синів, що зараз обіймають автомата...

 

Нічна Берегиня. Художник - Шупляк Олег.


Летять роки, мов цвіту пелюстки,

На зміну дню приходить надвечір'я...
Мудрішають і мрії, і думки,
Милішає, у спориші, подвір'я...
Цвіте біленько в косах сивина,
У голові барометр оселився,
А тут ще клята бісова війна
Марнує нерви й час, що залишився.
Я Богу вдячна, що я ще живу,
Збираю врожаї й слова у ві'рші...
Топчу' стежину і на ній - траву,
Шепочу: "Господи, аби не гірше".
Мені себе не шкода і не жаль,
Я за дітей Всевишнього благаю:
"Пошли їм чисту й мирну синю даль,
Вділи на долю хоч краєчок раю.
Щоби зазнали щастя на землі
І щоб любов постукала у серце...
Щоб діточки родилися малі,
Щоби достатком повнилось відерце...
Дай миру, Боже, цій святій землі,
Верни живим додому дітям тата,
Всім матерям віддай живих синів,
Що зараз обіймають автомата.
Прости нас, милий Боже, за гріхи,
Бо на землі святих давно немає,
Пошли усім, хто сіє - колоски,
Діждатись дай усім, хто десь чекає...
Над людом зглянься, відведи біду,
Дай злагоди і розуму народу,
Дай плоду всім деревам у саду,
Пошли всім - хліб, і сіль, і чисту воду..."

(с) Людмила Муріна

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний  моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет,  я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов.  Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины.  Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой).   Исторические корни возникновения ...

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер