Жінки щасливі і нещасні, Жінки жагучі, як вогонь, Святі, гріховні і прекрасні, З пестливим доторком долонь, Із відчайдушною жагою, З глибоким світлом таїни, З бажанням зранити й загоїти І не позбутися вини, Що все не так, не так, як хочеться. Все менше лицарства й добра, І серцю вільно не пророчиться, Коли іде нечесна гра. Жінки жасминні й полинові, Розкішні, наче літній грім, В сльозах, в стражданнях і в любові – Що вас тримає в світі цім? Жінки у парі і без пари, Приручені і перелітні, Оті, самотністю покарані, Оті, що в дзеркалах розквітлі. Стаєте хижі, мов орлиці, Щоб зберегти від горя дім, І прокидаєтесь, як сниться Дитячий плач у світі цім. Марія ЛЮДКЕВИЧ
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...