З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину. За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє, ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
Хвоста розпушить курці сніг і пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг зіб’є із віт над світом.
До айстр останніх припаде губами сніговими
І тихо їм щось доведе, і забіліє з ними…
Під самим садом обрій ліг на сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг з хвилини на хвилину…
Микола Вінграновський
Коментарі
Дописати коментар