Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг,

І в полі бадилину. За ногу вхопить вітер дим,

А сніг і дим завіє, ще й білим язиком твердим

Прилиже дим, як вміє.

Хвоста розпушить курці сніг і пожене за вітром,

Останні яблучка із ніг зіб’є із віт над світом.

До айстр останніх припаде губами сніговими

І тихо їм щось доведе, і забіліє з ними…

Під самим садом обрій ліг на сіру павутину…

Вже неминуче буде сніг з хвилини на хвилину…

Микола Вінграновський