Жінки не зникають відразу - вони наче кава, холонуть...

 

Жінки не зникають відразу -

по краплі, по міліметру ...

Потроху холонуть їх фрази,

і губляться десь фрагменти...

Спочатку в них гаснуть очі,

і більше не світять блиском,

Вони наче зорі ночі - далекі стають,

хоч і близько...

А далі зникає радість,

і сміху змовкає дзвіночок,

І все, що ще має вартість,

ховається в серця куточок...

Частіше мовчить, безмовно,

свій погляд кудись відводить,

"Щось трапилось?"-" Просто втома"...

Та з часом вона не проходить...

Жінки не зникають відразу -

вони наче кава, холонуть,

Потроху прощають образи,

й сльозами, як осінь мокнуть...

Така ж і смачна, й ароматна,

і вигляд чудовий має,

Та інша, де діти правду, вже більше не зігріває...

І, начебто, жінка та сама, та з часом помітно зміни,

Знай, просто її не стало, вже майже до половини...

Жінки не зникають одразу....

По краплі, по міліметру...

Спочатку холонуть фрази...

А далі холоне серце....

Автор Людмила Коротун