Осіння жінка, скільки в ній тепла...

 

Осіння жінка, скільки в ній тепла.

І скільки мудрості в очах, думках і діях.

Її весна давно вже відцвіла.

Попереду зима у сніговіях.

Осіння жінка в шалі до колін.

В картатому пальті із кашеміру.

На пальчику в перстенику рубін,

А навкруги повітря з еліксиру.

Бо це вже осінь, це її пора.

Усе вона посіяла й зібрала.

Вже виросла шовковая трава,

Уже вона й під вишнею зів'яла.

А жінка йде, а вітер дме в лице.

А кроки вже не ті, хода повільна.

А осінь пише долю олівцем

І тисне серденько сорочечка натільна.

І погляд ловить фальш і пустоту.

Раніше фальш вона не помічала.

І бачить стежку в зими золоту -

Такої теж вона ще не топтала.

Осіння жінка. Скільки в ній життя.

Історій про кохання, дружбу й зраду.

Попереду все більше каяття.

А сто гріхів - вони уже позаду.

Г. Потопляк.