Перейти до основного вмісту

Нехай ця осінь буде на добро, нехай нарешті, дні прийдуть щасливі...


 
Сьогодні осінь

Увійшла в село.
Труснула у травицю
Яблук з грушками,
Туманом
Ранку сповила чоло
І усміхнулась
Сонячно й натруджено.
Пробігло літо,
Ніби й не було.
Вже ластівки
Збираються у вирій.
Нехай ця осінь
Буде на добро,
Нехай нарешті,
Дні прийдуть щасливі.
Ми прожили
Такий буремний рік:
Він нас змінив –
Колишніми не стати!
Минають дні,
Колись минуть роки,
Та серце завжди
Буде пам'ятати
Все, що спізнали:
Кривду і любов...
І нам уже
Ніколи не забути:
Міста скалічені,
Ув'язнений АЗОВ
І той страшний,
Кривавий місяць
Лютий.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли ти почнеш фарбувати волосся...

Коли ти почнеш фарбувати волосся для того, щоб просто не бути сивою тоді я спитаю «скажи чи вдалося поруч зі мною стати щасливою» коли ти почнеш розбавляти мартіні для того, щоб просто не бути п’яною тоді я спитаю тебЕ на коліні «скажи чи була ти зі мною коханою» і нехай я ніколи не питиму пива і нехай я постійно вставатиму зрАна лиш би тільки почути твоє «я щаслива» лиш би тільки почути твоє «я кохана»... (с ) Dmytro Oryshkevych

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Альберт Эйнштейн - великий аутист

В науке немало ярких ученых, которые вплотную подошли к аутизму, не переступив грань патологии, - Ньютон, Эйнштейн, Дарвин, Больцман, Планк, Менделеев, Карно, Эренфест, Шредингер и многие другие. Эйнштейн в детском возрасте держался вне сверстников. До 7 лет до навязчивости повторял одни и те же предложения. Однако он всю жизнь сохранял благоговейное удивление, испытанное им в 5-летнем возрасте от компаса и в 12-летнем - от геометрии. Не мог вписаться в каноны обучения и карьеры. Ненавидел зубрежку и в 15 лет выбыл из школы. Политехнический институт закончил, но вызвал такую враждебность профессоров, что научную работу в нем продолжить не смог. Только через 2 года нашел постоянную работу. К науке она отношения не имела - патентное бюро в Берне. Именно там чиновник выполнил работы по специальной теории относительности. На протяжении всей жизни Эйнштейн не умел обеспечивать себе средства к существованию общепринятым путем. Для аутичных личностей это не редкость. Совершенно н