Ти те, у що віриш, І люди, яких ти любиш...

80 приголомшливих пейзажів олійними фарбами від сучасної американської художниці імпресіоністки Ерін Хенсон (Erin Hanson)

Ти це не твій вік
Не розмір одягу, якій ти носиш,
Не твоя вага
Чи колір твого волосся
Ти не твоє ім'я,
Або ямочки на твоїх щоках,
Ти це всі книги, які читаєш,
І всі слова, які говориш,
Ти це осиплість твого ранкового голосу,
І посмішки, які ти намагаєшся приховати,
Ти дзвінкість твого сміху,
І кожна твоя сльозинка,
Ти це пісні, які так голосно співаєш,
Наодинці,
Всі місця, де колись була,
І те місце, що ти називаєш домом,
Ти те, у що віриш,
І люди, яких ти любиш,
Ти фотографії які зберігаєш,
І майбутнє, про яке ти мрієш,
Ти створена з такої краси,
Але, здається, ти забула про це,
Коли вирішила, що ти це ті фальшиві «ні»,
Якими ти не є.

Автор - Ерін Хенсон

Переклад - Maria Grishko

Коментарі

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет, я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов. Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины. Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой). Исторические корни возникновения ...

Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно! "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!" Л. Костенко

Докладніше

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Докладніше

Кава для панянок від Катерини

Шукати в цьому блозі