На все свій час. Після снігів - весна
Після грози - затишшя і покора.
Вночі - безмежна всюди тиша.
І вже не в моді бабина комора.
І вже в минуле відійшли серпи.
Давно забуті ступи й коромисла.
Та й і сьогодні як нам без сапи.
Та й і сьогодні райдуга нависла.
І плаче пугач, і кричить сова.
Літає пух з кульбаби золотої.
Болить на дощ і вітер голова
І спокій йде від проскурки святої.
На все свій час. Та лиш не на любов.
Вона одна керує цілим світом.
Вона хвилює ріки, нерви, кров
І пахне вічно полиновим цвітом.
Любов живе в колисці, в молоці.
У серці матері, і діда, і дитини.
Вона сльозою ллється по лиці
І червоніє кущиком калини.
Народжується, плаче, жебонить.
Торкається, хвилюється, світає.
Любов і на дорозі може жить,
Вона і без повітря не вмирає.
Г.Потопляк. 2020
Коментарі
Дописати коментар