Перейти до основного вмісту

І вижити, і вистоять. Бо "разніца" велика... Різдво, Різдво, мій янголе, у Бога-Чоловіка

 

Художник - Анна Корольова


Ангелику, ангелику, розправ дитячі крила.

Щоб світ набрався мудрості Ісуса і Ярила.
Щоб люди не тривожились, щоб діти не тремтіли.
Щоб пташечки веснянії сміятися хотіли.
Ангелику, маляточко, тримай мене незримо.
За пальчики, за рученьки надійно, невломимо.
Навколо стільки холоду, пожеж і злої піни.
Навколо аномалії. Заходь, заходь у сіни.
Я відчиняю хвірточку і двері до господи.
Заходь, неси до темряви промінчики свободи.
І крихту миру, спокою. І мисочку узвару.
І дітям, божим янголам, солодкого нектару.
Прошу тебе, молю тебе і каюся, і каюся.
І жити вірно, праведно я дуже намагаюся.
І бачу зими з веснами. І чую грім із лайкою.
І осінь свою пізнюю підв"язую я крайкою.
Сьогодні час замислитись, час діяти, поститися.
Сьогодні треба голосно до неба помолитися.
І вижити, і вистоять. Бо "разніца" велика...
Різдво, Різдво, мій янголе, у Бога-Чоловіка.

Автор - Галина Потопляк, 2020.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко

Та війна жорстока…Люта ..Підла…Зла… Осінь близько-близько….А в душі зима….

  Поспішає літо..Як і все життя… Час немов крізь сито все пересіва… Добре і погане…Радісне …Сумне.. Все минулим стане…Грішне і святе… Поспішає літо, ніби навмання … Всі дороги в осінь …Колеться стерня… І не зупинити часу, а ні мить… І болюче надто…Не переболить… Поспішає літо .. Хмуриться….Дощі… Не збулось багато…А могло б «Якби..»… Та війна жорстока…Люта ..Підла…Зла… Осінь близько-близько….А в душі зима….   11.08.2023                 Автор: Лариса Юсковець