І вижити, і вистоять. Бо "разніца" велика... Різдво, Різдво, мій янголе, у Бога-Чоловіка

Художник - Анна Корольова

Ангелику, ангелику, розправ дитячі крила.

Щоб світ набрався мудрості Ісуса і Ярила.

Щоб люди не тривожились, щоб діти не тремтіли.

Щоб пташечки веснянії сміятися хотіли.

Ангелику, маляточко, тримай мене незримо.

За пальчики, за рученьки надійно, невломимо.

Навколо стільки холоду, пожеж і злої піни.

Навколо аномалії. Заходь, заходь у сіни.

Я відчиняю хвірточку і двері до господи.

Заходь, неси до темряви промінчики свободи.

І крихту миру, спокою. І мисочку узвару.

І дітям, божим янголам, солодкого нектару.

Прошу тебе, молю тебе і каюся, і каюся.

І жити вірно, праведно я дуже намагаюся.

І бачу зими з веснами. І чую грім із лайкою.

І осінь свою пізнюю підв"язую я крайкою.

Сьогодні час замислитись, час діяти, поститися.

Сьогодні треба голосно до неба помолитися.

І вижити, і вистоять. Бо "разніца" велика...

Різдво, Різдво, мій янголе, у Бога-Чоловіка.

Автор - Галина Потопляк,  2020.

Коментарі

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет, я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов. Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины. Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой). Исторические корни возникновения ...

Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно! "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!" Л. Костенко

Докладніше

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Докладніше

Кава для панянок від Катерини

Шукати в цьому блозі