Перейти до основного вмісту

Були колись зими. Весною бурульки. І діти сковзались як вилізли з люльки...

 

Американський сучасний художник - Роберт Дункан

Зима в забутті. Зима на картинці...

І рік молодий нам приносив гостинці.
І сніг у дворі, в саду, на загаті.
І тепло і затишно в батьковій хаті.
Бабусина хустка навхрест попідруки.
І валянки биті носили онуки.
І валянки шиті, і шуби з цегейки.
Поглянеш на фото і думаєш - "фейки".
А це все було. Давно? Та не дуже.
Мороз десь за двадцять і вітер знай струже.
І сніг то летить, а то крутить цигарку
І лізе, і лізе в малесеньку шпарку.
А діти на лижах. А діти з санками.
А небо світає. А небо з димами.
Трубою йде дим - до дюді і снігу.
А котиться долом - то це на відлигу.
І віник при вході. З фанери лопата
Чекає на руки і мами, і тата.
Бо снігу по пояс, бо криги півметра.
Одягнеш кожуха, під нього ще й светра.
Були колись зими. Весною бурульки.
І діти сковзались як вилізли з люльки.
І бабця ступити ногою боялась.
А зимонька біла сміялась, сміялась.
Автор - Галина Потопляк.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли ти почнеш фарбувати волосся...

Коли ти почнеш фарбувати волосся для того, щоб просто не бути сивою тоді я спитаю «скажи чи вдалося поруч зі мною стати щасливою» коли ти почнеш розбавляти мартіні для того, щоб просто не бути п’яною тоді я спитаю тебЕ на коліні «скажи чи була ти зі мною коханою» і нехай я ніколи не питиму пива і нехай я постійно вставатиму зрАна лиш би тільки почути твоє «я щаслива» лиш би тільки почути твоє «я кохана»... (с ) Dmytro Oryshkevych

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Альберт Эйнштейн - великий аутист

В науке немало ярких ученых, которые вплотную подошли к аутизму, не переступив грань патологии, - Ньютон, Эйнштейн, Дарвин, Больцман, Планк, Менделеев, Карно, Эренфест, Шредингер и многие другие. Эйнштейн в детском возрасте держался вне сверстников. До 7 лет до навязчивости повторял одни и те же предложения. Однако он всю жизнь сохранял благоговейное удивление, испытанное им в 5-летнем возрасте от компаса и в 12-летнем - от геометрии. Не мог вписаться в каноны обучения и карьеры. Ненавидел зубрежку и в 15 лет выбыл из школы. Политехнический институт закончил, но вызвал такую враждебность профессоров, что научную работу в нем продолжить не смог. Только через 2 года нашел постоянную работу. К науке она отношения не имела - патентное бюро в Берне. Именно там чиновник выполнил работы по специальной теории относительности. На протяжении всей жизни Эйнштейн не умел обеспечивать себе средства к существованию общепринятым путем. Для аутичных личностей это не редкость. Совершенно н