Перейти до основного вмісту

Живи цей день, немов би він один! Один - єдиний! І найкращий в світі!

 



Світанок
Ця ніч мине. І темрява відступить.
Нехай здається, що життя так лупить,
Що сил немає, і навколо - пекло.
Та йде світанок.
Він вже недалеко.
А перед ним завжди темніше небо.
Все це - життя.
Все витримати треба.
І це свобода, що не говори:
Радіти світлу, вранішній зорі,
Стрічати день і проводжати вечір.
Нехай усе й відразу - та на плечі!
Немов тягар, що нести нам несила...
Але поглянь!
Земля яка красива!
Все перемелеться.
Із борошна отого
Собі хлібину спечемО в дорогу.
В нову дорогу.
До нових вершин.
Живи цей день, немов би він один!
Один - єдиний!
І найкращий в світі!
Заради нього варто все стерпіти...
Так кожен день.
І кожен вечір, й ранок...
Хай чорна ніч.
Але який світанок!


Автор - Оксана Бохонко


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко

Та війна жорстока…Люта ..Підла…Зла… Осінь близько-близько….А в душі зима….

  Поспішає літо..Як і все життя… Час немов крізь сито все пересіва… Добре і погане…Радісне …Сумне.. Все минулим стане…Грішне і святе… Поспішає літо, ніби навмання … Всі дороги в осінь …Колеться стерня… І не зупинити часу, а ні мить… І болюче надто…Не переболить… Поспішає літо .. Хмуриться….Дощі… Не збулось багато…А могло б «Якби..»… Та війна жорстока…Люта ..Підла…Зла… Осінь близько-близько….А в душі зима….   11.08.2023                 Автор: Лариса Юсковець