Перейти до основного вмісту

Коли позаду вже твоя весна...


Коли дерева в листі золотому,
Хай не тривожить ранків сивина.
Хай вечір кличе із доріг додому.

А ти іди, повільно, та іди.
З тобою осінь і вітри-буяни.
Солодкі яблука і мовчазні сади.
З тобою сонце і густі тумани.

Коли заколе десь, то ти скривись.
Коли заплаче хтось, то ти підтримай.
Ти на порозі юності спинись.
Ти лишень голосно дверми не гримай.

Щоб не сполохать пташку золоту.
Не потривожить батька й рідну неньку.
Ти не зважай на холод і сльоту.
Ти поцілуй бабусеньку стареньку.

Ти притулись рукою до стіни.
Відчуй тепло від маминої печі.
Почуй крізь щем як шепчуть ясени
Й кладуть тобі свою любов на плечі.

А потім далі йди, набравшись сил.
Твоя дорога ще така далека.
Хай під ногами квітне дев"ясил.
Хай в небі витанцьовує лелека.

Хай осінь тобі сили додає,
Зима народить мрії-сподівання.
Хай вітер гладить руку, а не б"є.
Хай сонце зійде і розбудить зрання.

Автор - Г.Потопляк

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Коли ти почнеш фарбувати волосся...

Коли ти почнеш фарбувати волосся для того, щоб просто не бути сивою тоді я спитаю «скажи чи вдалося поруч зі мною стати щасливою» коли ти почнеш розбавляти мартіні для того, щоб просто не бути п’яною тоді я спитаю тебЕ на коліні «скажи чи була ти зі мною коханою» і нехай я ніколи не питиму пива і нехай я постійно вставатиму зрАна лиш би тільки почути твоє «я щаслива» лиш би тільки почути твоє «я кохана»... (с ) Dmytro Oryshkevych

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Альберт Эйнштейн - великий аутист

В науке немало ярких ученых, которые вплотную подошли к аутизму, не переступив грань патологии, - Ньютон, Эйнштейн, Дарвин, Больцман, Планк, Менделеев, Карно, Эренфест, Шредингер и многие другие. Эйнштейн в детском возрасте держался вне сверстников. До 7 лет до навязчивости повторял одни и те же предложения. Однако он всю жизнь сохранял благоговейное удивление, испытанное им в 5-летнем возрасте от компаса и в 12-летнем - от геометрии. Не мог вписаться в каноны обучения и карьеры. Ненавидел зубрежку и в 15 лет выбыл из школы. Политехнический институт закончил, но вызвал такую враждебность профессоров, что научную работу в нем продолжить не смог. Только через 2 года нашел постоянную работу. К науке она отношения не имела - патентное бюро в Берне. Именно там чиновник выполнил работы по специальной теории относительности. На протяжении всей жизни Эйнштейн не умел обеспечивать себе средства к существованию общепринятым путем. Для аутичных личностей это не редкость. Совершенно н