Минають дні, минають і свята. І молодість все далі, і все далі...

Подруженьки, які наші літа?! 
Поспішно літо тисне на педалі.
Минають дні, минають і свята.
І молодість все далі, і все далі. 
А ми ось тут, на перехресті жнив. 
На роздоріжжі радості і болю. 
Хтось поруч є, а хтось і не дожив. 
Недолюбив, ненакупався вволю. 
А ми ось тут із мріями й жалЕм. 
Із болями, що оселились в серці. 
У кожного з нас дюжина проблем. 
У кожного до щастя свої дверці. 
Але в нас спільні небо і поля. 
Війна на сході, covid -19. 
Наша столиця, батьківська земля. 
Підкова на стіні й число тринадцять. 
І Новий рік, і Паска, і Різдво. 
Подруженьки, ми немовлята світу. 
Ми носимо матусеньки шитво
І пам"ятаємо накази Заповіту. 
І наші сльози - відблиски душі. 
І наші мрії - на ногах до смерті. 
Подруженьки, ми рідні, не чужі. 
Зустрілись у фейсбучній круговерті. 

Автор - Галина Потопляк