Перейти до основного вмісту

Треба життя сприймати як небеса посилають… Молодість всім доступна, старість лиш обрані мають….



Й скиглити також не треба,
бо скарги твої недоречні,
що десь там «корчує» ноги
і ціни «скажені» аптечні…
І не кажи ніколи:
«…я тобі все віддала….»
бо слухать твої «приколи»
нестерпно, щоб ти це знала…
Годі уже страждати,
змирися, що ти бабуся.
Навчися себе сприймати
й любити навіть в кожусі…
І перестань вкладати
гроші у «крем – шпаклівку»,
пластику виробляти,
краще купи путівку….
І не чекай подяки
ти від дітей чи внуків,
зайвого не патякай…
Бери «старого» за руку,
бо він один пам’ятає
тебе молоду й красиву,
й по своєму досі кохає
хоча вже стару і сиву.
Він може на нині єдиний
кому ти по справжньому треба,
тож не втрачай ті хвилини
даровані Богом з неба.
І пам’ятай, ти зробила
все на що Божа воля.
Хто завинив - простила…
В кожного ж своя доля…
Треба життя сприймати
як небеса посилають…
Молодість всім доступна,
старість лиш обрані мають….
                                                 2019, Галина Кухаришин

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний  моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет,  я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов.  Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины.  Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой).   Исторические корни возникновения ...

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер