В плаще дождя вошла в мой город осень...

На цыпочках, неслышно, чуть дыша,
Вуалью серой закрывая просинь,
Листвою золотистою шурша,
В плаще дождя вошла в мой город осень.
И как художник любит свой мольберт,
Дождливый балахон везде таская,
Дома окрасила в любимый мокрый цвет,
Другие краски дождиком смывая.
Листвы причудливый срывая сарафан
Себе под ноги стелит бука - осень.
Деревья, ёжась, прячутся в туман,
Стыдливо ветви одеянья просят.
Шагает осень тихо, чуть дыша,
Грибки зонтов прохожих поливая.
На цыпочках, печально, не спеша,
Вуалью серой город покрывая.

Коментарі

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет, я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов. Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины. Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой). Исторические корни возникновения ...

Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно! "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!" Л. Костенко

Докладніше

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Докладніше

Кава для панянок від Катерини

Шукати в цьому блозі