Перейти до основного вмісту

И прежде, чем менять другого, менять сей мир – начни с себя!..

Художник -  Nino Chakvetadze


ЧЕЛОВЕК, ПОМОГИ МИРУ!..

да, время – мир менять – настало!..
но лишь ЛЮБОВЬ наш мир спасёт…
ты ИЗМЕНИ себя сначала –
и мир меняться, сам, начнёт…

МЫ можем сделать мир наш краше!..
МЫ можем в мир наш – МИР – вернуть!..
МЕНЯТЬ себя – вот помощь наша,
ЛЮБИТЬ друг друга – вот наш путь!..

МЫ можем мир наш сделать НОВЫМ!..
но лишь – ВЕСЬ ЭТОТ МИР – любя…
и прежде, чем менять другого,
менять сей мир – начни с себя!..

о, человек, не будь под властью
толпы, «распять» кричащей вновь –
но будь ЛЮБВИ ВСЕЛЕНСКОЙ частью!

да ТЫ и ЕСТЬ САМА ЛЮБОВЬ!..

20.02.2014 

Автор - Елена Туркка
http://www.elenaturkka.ru/pre.htm

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний  моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет,  я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов.  Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины.  Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой).   Исторические корни возникновения ...
Дописати коментар
Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко
Дописати коментар
Докладніше

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер
1 коментар
Докладніше