С
каждым годом май 1945 года уходит все
дальше в прошлое.
Старшее
поколение, пережившее страшную беду, как заклинание, повторяет: «Лишь бы не было войны»…
Та
страшная война заглянула в каждый дом, у
каждой семьи есть свои герои.
Всё меньше остаётся видевших, переживших и победивших
в той страшной войне. Они уходят, но остается в памяти: «Лишь бы не было войны».
И, конечно, сегодня странно и страшно звучат те же самые пожелания друг другу в Украине: «Лишь бы не было войны»...
Хотим мира и спокойствия, радости и здоровья близким:
«Лишь бы не было войны»...
Коли
скидають ідолів у воду,
А ви на них молилися весь вік,
Не проклинайте іменем народу,
Не забувайте іменем народу,
Народ – завжди безправний чоловік.
Схиляйтесь низько тільки перед Богом.
Питайте небо, чом воно сумне.
Моліться довго. І журіться довго.
Можливо, біль так швидше промине.
Але благаю: „Не клоніть коліна!
Не гніть у дуги зламані хребти!
Через каміння власного сумління
Ще треба хрест на Гору донести!”
Коли до сонця зведені зіниці,
До правди – розум, до людей – душа,
То ще й на воду треба помолиться,
Щоб за водою совість не пішла.
Не підпускайте до душі двовірних.
І не надійтесь на гучні слова.
Народ – не слово, а найвища міра,
Здорове тіло і душа – жива.
А ви на них молилися весь вік,
Не проклинайте іменем народу,
Не забувайте іменем народу,
Народ – завжди безправний чоловік.
Схиляйтесь низько тільки перед Богом.
Питайте небо, чом воно сумне.
Моліться довго. І журіться довго.
Можливо, біль так швидше промине.
Але благаю: „Не клоніть коліна!
Не гніть у дуги зламані хребти!
Через каміння власного сумління
Ще треба хрест на Гору донести!”
Коли до сонця зведені зіниці,
До правди – розум, до людей – душа,
То ще й на воду треба помолиться,
Щоб за водою совість не пішла.
Не підпускайте до душі двовірних.
І не надійтесь на гучні слова.
Народ – не слово, а найвища міра,
Здорове тіло і душа – жива.
Ганна Чубач
Коментарі
Дописати коментар