Перейти до основного вмісту

Пожелайте мне упорства и отваги, буду светлые творить я чудеса...



 
Виктория Дорошенко. Я хочу зажигать звёзды

Я умею звёзды зажигать

Я не то чтоб робкого десятка.
Я умею звёзды зажигать.
Просто я с судьбой играю в прятки,
И судьбе впервые выпало искать...
Я открыла новые тропинки
В никому не ведомых лесах
Не пытайтесь разыскать мои слезинки
Через россыпь многоточий в дневниках...

Приручила время я, как птицу
Как коня, взнуздала я печаль,
И искрящуюся дерзкую зарницу
Я накинула на плечи, словно шаль
Позади - пучины и овраги,
Впереди - все в звёздах небеса
Пожелайте мне упорства и отваги,
Буду светлые творить я чудеса...
Автор -  Солнечная Котёнка
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

2 марта у Кикиморы - именины. С весной!

Из воспоминаний  моего детства. Я была очень подвижным и "егозистым" ребёнком. За свои проделки или мелкие шалости была не раз наказана мамой, которая приговаривала, заплетая растрёпанные косички: "Что ты ходишь как Мара!" или "Ты сегодня замурзалась хуже Кикиморы болотной!" и т.д. О Кикиморе было понятно, что-то страшное и связано с водой, но кто такая Мара, думаю, что и мама слабо представляла... Прошло много лет,  я увлеклась языческой мифологией и обнаружила просто кладезь интереснейших материалов.  Решила сегодня поделиться, тем более, что у Кикиморы - именины! Кикимора и её именины.  Не пора ли избавиться от домашнего хлама? Представляя героиню рассказа, стоит начать с множества имен, которыми она нарекалась в суевериях наших предков: кикимра, кукимора, кикиморка, шишимора, суседка, мара. Этот домашний дух в ряде мест считали супругой домового (которого звали суседушкой, а ее, стало быть, суседкой).   Исторические корни возникновения ...
Дописати коментар
Докладніше

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер
1 коментар
Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно!    "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!"                    Л. Костенко
Дописати коментар
Докладніше