Оця реальна мить вже завтра буде спомином, а післязавтра - казкою казок...

 Розділяй мене наче аркуші улюбленої книги,
Наповнюй новим змістом та сюжетами,
Створюй з мене вогні і криги,
Накладай на будь-які втрати вето...

Тільки не йди, не губись, не минай
Серед вулиць і замерзлих домів,
Бо прогавиш мій щойно зачатий рай,
Який є десь у затінку чужих снів.

Тільки ти так само вір і мовчи про це.
І нікому нічого не смій пояснювати,
Бо почнеш - та світ тебе розтовче!
Бо ти лише краплина в маслі,

Бо ти лише піщинка серед дюн...
Якщо задуматись, то стає аж смішно,
І проступає якийсь такий світлий сум.
Ти лиш краплинка, але найважливіша..

Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.

А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.

Ліна Костенко