З днем народження, вельмишановна пані Ліно! "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!" Л. Костенко
Я житейским бесчисленным радуюсь хлопотам. Их так много, они - как дождинки весенние... Пережитые беды становятся опытом. Он не учит, а он создаёт настроение. Поглядят и подумают: горя не знавшая! Словно птичка на ветке, заметят, завидуя. А в душе я ещё столько боли донашиваю, и ещё доглотать не успела обиды я. Но с бездушием рыбьим, со злобой крысиною да и с собственной глупостью всё же покончено. Пережитые беды становятся силою, и шагаю - как будто танцую - по кочкам я. Наполняется мир неотведанной радостью. Лампы в окнах домов - словно свечи во храмах. Пережитые беды становятся храбостью - жить, как будто и не было бед этих самых.
Коментарі
Дописати коментар