Перейти до основного вмісту

О Мить… Зупинися… Ти в серці моєму тепер, мов фото на пам’ять




Каштанове листя осіннє –


Прозоре й сумне…


Мов золота чистого краплі


Од сонця лишились…


А нині – вже вечір…


Темніє… Сніжком сипоне –


І золото згасне…


І стане коричневим пилом.


О Мить… Зупинися…


Ти в серці моєму тепер


Мов фото на пам’ять:


Ліхтар, що підсвічує Осінь…


Безжально-коротке життя –


Хтось незримо помер…


То – золото серця блищить


У каштанових косах.


  © Вікторія Івченко

м. Київ, жовтень, 2016 р.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Я налию у горнятко щастя...

Я налию у горнятко - ЩАСТЯ Зранку, коли сонечко зійде. Розпалю із доброти багаття, Нехай в дім, тихесенько зайде. Намалюю на листочку - ВІРНІСТЬ, Коли день постукає в вікно. Прожену всю злобу, підлість І спряду з любові волокно. Заплету із ніжності, товстезну косу Коли вечір підморгне мені. І в холодних волошкових росах, Простелю, всі поцілунки запашні. Заспіваю із турботи - колискову, Коли ніченька до мене прилетить. І складу букет із почуттів бузкових, Нехай в мене на столі стоїть. Подарую потім, по частинці, Коли ранок, знов прийде Запакую кожному в торбинці, Нехай теж в горнятко покладе.                                                      © Аліна Войтенко

Альберт Эйнштейн - великий аутист

В науке немало ярких ученых, которые вплотную подошли к аутизму, не переступив грань патологии, - Ньютон, Эйнштейн, Дарвин, Больцман, Планк, Менделеев, Карно, Эренфест, Шредингер и многие другие. Эйнштейн в детском возрасте держался вне сверстников. До 7 лет до навязчивости повторял одни и те же предложения. Однако он всю жизнь сохранял благоговейное удивление, испытанное им в 5-летнем возрасте от компаса и в 12-летнем - от геометрии. Не мог вписаться в каноны обучения и карьеры. Ненавидел зубрежку и в 15 лет выбыл из школы. Политехнический институт закончил, но вызвал такую враждебность профессоров, что научную работу в нем продолжить не смог. Только через 2 года нашел постоянную работу. К науке она отношения не имела - патентное бюро в Берне. Именно там чиновник выполнил работы по специальной теории относительности. На протяжении всей жизни Эйнштейн не умел обеспечивать себе средства к существованию общепринятым путем. Для аутичных личностей это не редкость. Совершенно н