Каштанове листя осіннє –
Прозоре й сумне…
Мов золота чистого краплі
Од сонця лишились…
А нині – вже вечір…
Темніє… Сніжком сипоне –
І золото згасне…
І стане коричневим пилом.
О Мить… Зупинися…
Ти в серці моєму тепер
Мов фото на пам’ять:
Ліхтар, що підсвічує Осінь…
Безжально-коротке життя –
Хтось незримо помер…
То – золото серця блищить
У каштанових косах.
© Вікторія Івченко
м. Київ, жовтень, 2016 р.
Коментарі
Дописати коментар