Кава для панянок від Катерини

 Розділяй мене наче аркуші улюбленої книги, Наповнюй новим змістом та сюжетами, Створюй з мене вогні і криги, Накладай на будь-які втрати вето... Тільки не йди, не губись, не минай Серед вулиць і замерзлих домів, Бо прогавиш мій щойно зачатий рай, Який є десь у затінку чужих снів. Тільки ти так само вір і мовчи про це. І нікому нічого не смій пояснювати, Бо почнеш - та світ тебе розтовче! Бо ти лише краплина в маслі, Бо ти лише піщинка серед дюн... Якщо задуматись, то стає аж смішно, І проступає якийсь такий світлий сум. Ти лиш краплинка, але найважливіша.. Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, а післязавтра - казкою казок. А через півжиття, коли ти вже здорожений, ця нереальна мить - як сон серед садів! Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений, і навіть той їжак, що в листі шарудів. Ліна Костенко

Вспомнилось: "Масштаб Личности измеряется количеством его "врагов". И сразу же строки моей любимой Лины Костенко: Конкретна ода ворогам Лина Костенко Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,— людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Спортивна форма — гарне відчуття. Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. Спасибі й вам, що ви не м’якуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі — то в результаті сутичок із вами. Отож хвала вам! Бережіть снагу. І чемно попередить вас дозвольте: якщо мене ви й зігнете в дугу, то ця дуга, напевно, буде вольтова.