Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з серпня 19, 2018

Але в душі щоденний урожай. Душа, хоч грішна, проситься до раю. О, Боже милостивий, не карай. Бо я щодня сама себе караю.

А що посієш, те колись пожнеш. А що промовиш - вилетить, як пташка. А що вчинив, то з тим ти і помреш. Несеш свій хрест, хоча нести так важко. Пожнеш і бурю, руйнівну грозу. Слова летять, як горобці у зграї. Ти зрониш гірку, мовчазну сльозу. Відчуєш спокій лише в ріднім краї. І твої вчинки, вічнії жнива, Снопами ляжуть, де зерно й полова. А твої гострі й лагідні слова - Це спокою й неспокою основа. І так живеш. Слова, як горобці. В житах ромин, волошка і метлиця. Дві зморшки заясніли на щоці. Ну а в душі і маки і липчиця. Ну а в душі щоденний урожай. Душа, хоч грішна, проситься до раю. О, Боже милостивий, не карай. Бо я щодня сама себе караю. Автор - Галина Потопляк. Профіль на ФБ  Galina Potoplyak https://www.facebook.com/profile.php?id=100005045595626&sk=wall&fref=gs&dti=200051983440910&hc_location=group_dialog