Світанок Ця ніч мине. І темрява відступить. Нехай здається, що життя так лупить, Що сил немає, і навколо - пекло. Та йде світанок. Він вже недалеко. А перед ним завжди темніше небо. Все це - життя. Все витримати треба. І це свобода, що не говори: Радіти світлу, вранішній зорі, Стрічати день і проводжати вечір. Нехай усе й відразу - та на плечі! Немов тягар, що нести нам несила... Але поглянь! Земля яка красива! Все перемелеться. Із борошна отого Собі хлібину спечемО в дорогу. В нову дорогу. До нових вершин. Живи цей день, немов би він один! Один - єдиний! І найкращий в світі! Заради нього варто все стерпіти... Так кожен день. І кожен вечір, й ранок... Хай чорна ніч. Але який світанок! Автор - Оксана Бохонко
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...