Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло. У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за роки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть весни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. О.Грейнер
Про життя, про жінок, і про мене, зокрема...