Кава для панянок від Катерини

  Жінки не зникають відразу - по краплі, по міліметру ... Потроху холонуть їх фрази, і губляться десь фрагменти... Спочатку в них гаснуть очі, і більше не світять блиском, Вони наче зорі ночі - далекі стають, хоч і близько... А далі зникає радість, і сміху змовкає дзвіночок, І все, що ще має вартість, ховається в серця куточок... Частіше мовчить, безмовно, свій погляд кудись відводить, "Щось трапилось?"-" Просто втома"... Та з часом вона не проходить... Жінки не зникають відразу - вони наче кава, холонуть, Потроху прощають образи, й сльозами, як осінь мокнуть... Така ж і смачна, й ароматна, і вигляд чудовий має, Та інша, де діти правду, вже більше не зігріває... І, начебто, жінка та сама, та з часом помітно зміни, Знай, просто її не стало, вже майже до половини... Жінки не зникають одразу.... По краплі, по міліметру... Спочатку холонуть фрази... А далі холоне серце.... Автор Людмила Коротун