До осени - лишь несколько часов, и небо уже веет холодинкой.Мне захотелось сделать парочку шагов к скамейке в парке.И, откинувшись на спинку, смотреть на это чудо из чудес,на это бесконечное раздолье слепящих куполов деревьев и соборов, и облаков в громадности небес.
У моей осени прекрасные черты.
И как ни замирает болью сердце от лет прожитых, дел незавершенных, предательства, разлук, потерь, судьбы - нельзя несчастной быть, не видеть красоты, не опьяняться запахом горчинки прощанья с летом… Ах, нельзя, нельзя…. Ещё б влюбиться страстно, "по-старинке", до помраченья амнезией… Шаль тепла, закутавшись, смотрю в глубины неба.Кто в осени, как я, ни разу не был - тот не поймет, а впрочем, суета и это всё…Лишь красота - навечно, лишь жизнь, как водится, всё больше быстротечна и время замирает у виска…
И осень вечна для меня -
в крови, в душе, на донышке, совсем-совсем глубоко.
Всегда со мной и, значит, я не одинока.Автор - Марта Брюс
Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер
Коментарі
Дописати коментар