Я дякую Богу за ще одну осінь, За стрічку сріблясту в моєму волоссі, За стоптані туфлі, за зношені плАття, За жменьку золи із кохання багаття. За вЕсну, що вже недосяжно- далека, За літо, що в вирій поніс вже лелека, За душу, якій ще не віриться й досі, Що вогники айстр вже запалюють осінь. Змолочене жито вже й зібрана гречка, Хитається буднів похмурих вервечка. Між тиском і кавою йде суперечка, А у косметичці - рецепти й аптечка. На пару з безсонням частішають ночі І без причини - заплакані очі, Уже не зозуля - сорока скрекоче, А вперта душа в осінь вірить не хоче. А вперта душа заблукала у літі, Де спів солов'я і веселка в блакиті, Де щастя п'янке й міцно з'єднані руки, Де серце не знає ще болю розлуки. Блукає душа моя в юності й досі. Гукаю - крик губиться в різноголоссі... З сріблястою стрічкою смутку в волоссі Іду зустрічати життя свого Осінь... ХолОдить роса ноги стомлені, босі. Я дякую Богу...За Літо...За Осінь... О. Грейнер Савич
Жінки не зникають відразу - по краплі, по міліметру ... Потроху холонуть їх фрази, і губляться десь фрагменти... Спочатку в них гаснуть очі, і більше не світять блиском, Вони наче зорі ночі - далекі стають, хоч і близько... А далі зникає радість, і сміху змовкає дзвіночок, І все, що ще має вартість, ховається в серця куточок... Частіше мовчить, безмовно, свій погляд кудись відводить, "Щось трапилось?"-" Просто втома"... Та з часом вона не проходить... Жінки не зникають відразу - вони наче кава, холонуть, Потроху прощають образи, й сльозами, як осінь мокнуть... Така ж і смачна, й ароматна, і вигляд чудовий має, Та інша, де діти правду, вже більше не зігріває... І, начебто, жінка та сама, та з часом помітно зміни, Знай, просто її не стало, вже майже до половини... Жінки не зникають одразу.... По краплі, по міліметру... Спочатку холонуть фрази... А далі холоне серце.... Автор Людмила Коротун