Притча для п"ятниці: Про мудрість, яка допомагає сприймати життя таким, яким воно є

 

Ця історія трапилася в Китаї, у часи Лао-цзи. У селищі жив дуже бідний старець, але навіть монархи заздрили йому, бо у старого був прекрасний білий кінь. Царі пропонували за коня казкову ціну, але старець завжди відповідав відмовою.

Одного ранку коня не виявилося в стайні. Зібралося все село, люди співчували:

- Дурний старий. Ми знали, що одного разу коня вкрадуть. Краще було б продати його. Яке нещастя!

Старий, сміючись, відповів:

- Не поспішайте з висновками. Просто скажіть, що коня немає в стайні - це факт. Не знаю, нещастя це чи благословення, та й хто знає, що буде далі?

Через пару тижнів кінь повернувся. Він не був вкрадений, просто вирвався на волю. І не просто повернувся, а привів із собою дюжину диких коней з лісу.

Збіглися сусіди навперебій твердили:

- Ти мав рацію, старий. Прости нас, нам невідомі шляхи Господні, але ти виявився більш прозорливий. Це не нещастя, це благословення.

Старий усміхнувся:

- Знову ви заходите занадто далеко. Просто скажіть, що кінь повернувся. Ніхто не знає, що станеться завтра.

Цього разу люди вже не говорили багато, але в душі кожен вважав, що старий помиляється. Адже прийшло цілих дванадцять коней!

Син старця став об'їжджати диких коней, і сталося так, що один із них його скинув. Юнак зламав обидві ноги. Знову зібралися люди і стали пліткувати.

Вони говорили:

- Ти знову виявився правий! Це нещастя. Твій єдиний син зламав ноги, але ж він твоя опора на старості років. Тепер ти бідніший, ніж був.

Старий відповідав:

- І знову ви пустилися в міркування. Не заходьте далеко. Скажіть просто, що мій син зламав ноги. Ніхто не знає, біда це чи удача. Життя - лише низка подій, і майбутнє невідоме.

Сталося так, що через кілька днів після цього країна почала війну і всі молоді чоловіки були мобілізовані. Залишився тільки син старого, що став калікою. Всі стогнали в очікуванні битви, усвідомлюючи, що більшість юнаків ніколи не повернутися додому. Люди прийшли до старого, нарікаючи:

- Ти знову правий, старче, це було благословення. Хоча твій син і покалічений, він все ж з тобою. А наші сини пішли назавжди.

Старий знову сказав:

- Ви знову судите. Ніхто не знає. Скажіть тільки, що ваших дітей взяли в армію, а мій син залишився вдома.

Не оцінюйте події свого життя, і одного разу ви усвідомите, що все прекрасно.