Я живу, как дышу...

Художник - Сипрошвили Гиви Ираклиевич

Я живу, как дышу - иногда так легко и свободно,

А порой, будто зверь, не имеющий силы на вдох.
Доказать мне пытаются, что это глупо, нелепо, не модно,
Что с таким восприятием страшно идти за порог.
Что значительно проще не видеть, не слышать, не верить,
И не знать никогда, как мучительно стонет душа,
Все всегда обходить стороной, не ломиться в закрытые двери...
Только что эта жизнь будет стоить тогда?
Ни гроша...

Коментарі

Спакувала в валізу іще одну Осінь...

Спакувала в валізу іще одну осінь. Стало важче нести. Стало більше "було". Ще одна павутинка заплуталась в коси, Ще одна борозенка зорала чоло . У букетику "буде" поменшало квітів, У молитвах ранкових побільшало слів. Щиро дякую Богу за рОки прожиті, За щасливі хвилини і ночі без снів. А з-за обрію сонце надії виносить, Будуть вЕсни і літо, і квіти в саду. Ще не фініш, я просто іще одну осінь Спакувала в валізу і далі піду. Спакувала в валізу іще одну Осінь... О.Грейнер

Докладніше

Альберт Эйнштейн - великий аутист

В науке немало ярких ученых, которые вплотную подошли к аутизму, не переступив грань патологии, - Ньютон, Эйнштейн, Дарвин, Больцман, Планк, Менделеев, Карно, Эренфест, Шредингер и многие другие. Эйнштейн в детском возрасте держался вне сверстников. До 7 лет до навязчивости повторял одни и те же предложения. Однако он всю жизнь сохранял благоговейное удивление, испытанное им в 5-летнем возрасте от компаса и в 12-летнем - от геометрии. Не мог вписаться в каноны обучения и карьеры. Ненавидел зубрежку и в 15 лет выбыл из школы. Политехнический институт закончил, но вызвал такую враждебность профессоров, что научную работу в нем продолжить не смог. Только через 2 года нашел постоянную работу. К науке она отношения не имела - патентное бюро в Берне. Именно там чиновник выполнил работы по специальной теории относительности. На протяжении всей жизни Эйнштейн не умел обеспечивать себе средства к существованию общепринятым путем. Для аутичных личностей это не редкость. Совершенно н...

Докладніше

"Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!"

З днем народження, вельмишановна пані Ліно! "Кричали ледарі: "Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!" На цю біду немає лікаря... Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то "за", то "проти", то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки без голів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь!" Л. Костенко

Докладніше

Кава для панянок від Катерини

Шукати в цьому блозі